Зміст
Оцінка як метод вартісного вимірювання об'єктів обліку
Оцінка основних засобів
Оцінка нематеріальних активів
Оцінка дохідних вкладень в матеріальні цінності
Матеріально-виробничі запаси
Незавершене виробництво
Витрати на продаж
Витрати майбутніх періодів
Готова продукція
Товари для перепродажу
Товари відвантажені, роботи здані і послуги надані
Грошові кошти
Статутний капітал
Додатковий капітал
Резервний капітал
Нерозподілений прибуток
Резерви майбутніх витрат
Зобов'язання перед юридичними та фізичними особами
Оцінка майна та зобов'язань являє собою спосіб вираження в обліку та звітності окремих видів майна та джерел їх утворення в грошовому вимірі.
Для організацій всіх форм власності встановлено єдиний порядок оцінки майна та зобов'язань:
1) майно, зобов'язання і господарські операції оцінюються в рублях;
2) запису в бух. обліку за валютними рахунками, а також за операціями в іноземній валюті проводяться в рублях шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Центрального банку РФ, що діє на дату здійснення операції. Одночасно вказані записи проводяться у валюті розрахунків і платежів;
3) бух. облік майна, зобов'язань і господарських операцій допускається вести в сумах, округлених до цілих карбованців. Виниклі сумові різниці відносять на результати господарської діяльності.
Оцінка майна здійснюється наступним чином:
придбаного за плату - шляхом підсумовування фактично проведених витрат на його покупку;
отриманого безоплатно - за ринковою вартістю на дату оприбуткування;
виробленого в самій організації - за вартістю його виготовлення, що включає фактичні витрати, пов'язані з виробництвом об'єкта майна.
Первісною вартістю основних засобів, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації на придбання, спорудження та виготовлення, за винятком податку на додану вартість та інших відшкодовуються податків (крім випадків, передбачених законодавством Російської Федерації).
Фактичними витратами на придбання, спорудження та виготовлення основних засобів є:
1) суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), а також суми, що сплачуються за доставку об'єкта та приведення його у стан, придатний для використання;
2) суми, сплачувані організаціям за здійснення робіт за договором будівельного підряду та іншими договорами;
3) суми, сплачувані організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням основних засобів;
4) митні збори і митні збори;
5) невозмещаемие податки, державне мито, що сплачуються у зв'язку з придбанням об'єкта основних засобів;
6) винагороди, що сплачуються посередницькій організації, через яку придбаний об'єкт основних засобів;
7) інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням, спорудженням та виготовленням об'єкта основних засобів.
Не включаються до фактичні витрати на придбання, спорудження або виготовлення основних засобів загальногосподарські та інші аналогічні витрати, крім випадків, коли вони безпосередньо пов'язані з придбанням, спорудженням або виготовленням основних засобів.
Фактичні витрати на придбання та спорудження основних засобів визначаються (зменшуються або збільшуються) з урахуванням сумових різниць, що виникають у випадках, коли оплата проводиться в рублях у сумі, еквівалентній сумі в іноземній валюті (умовних грошових одиницях). Під сумовий маржа є різницею між рубльової оцінкою, вираженої в іноземній валюті (умовних грошових одиницях) кредиторської заборгованості з оплати об'єкта основних засобів, обчисленої за офіційним чи іншому узгодженим курсом на дату прийняття її до бухгалтерського обліку, і рублевої оцінкою цієї кредиторської заборгованості, обчисленої за офіційним чи іншому узгодженим курсом на дату її погашення.
Первісною вартістю основних засобів, внесених в рахунок внеску до статутного (складеного) капітал організації, визнається їхня грошова оцінка, погоджена засновниками (учасниками) організації, якщо інше не передбачено законодавством Російської Федерації.
Первісною вартістю основних засобів, отриманих організацією за договором дарування (безоплатно), визнається їх поточна ринкова вартість на дату прийняття до бухгалтерського обліку як вкладень у необоротні активи.
Первісною вартістю основних засобів, отриманих за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, визнається вартість цінностей, переданих чи які підлягають передачі організацією. Вартість цінностей, переданих чи які підлягають передачі організацією, встановлюється виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних цінностей.
При неможливості встановити вартість цінностей, переданих чи які підлягають передачі організацією, вартість основних засобів, отриманих організацією за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, визначається виходячи з вартості, за якою у порівнянних обставин купуються аналогічні об'єкти основних засобів.
Капітальні вкладення в багаторічні насадження, на докорінне поліпшення земель включаються до складу основних засобів щорічно в сумі витрат, що відносяться до прийнятих у звітному році в експлуатацію площ, незалежно від дати закінчення всього комплексу робіт.
Оцінка об'єкта основних засобів, вартість якого при придбанні виражена в іноземній валюті, провадиться в рублях шляхом перерахунку суми в іноземній валюті за курсом Центрального банку Російської Федерації, що діє на дату прийняття об'єкта до бухгалтерського обліку як вкладень у необоротні активи.
Вартість основних засобів, у якій вони прийняті до бухгалтерського обліку, не підлягає зміні, крім випадків добудови, дообладнання, реконструкції, модернізації, часткової ліквідації та переоцінки об'єктів основних засобів.
Відновлювальна вартість - це вартість відтворення основних засобів у сучасних умовах.
Комерційна організація може не частіше одного разу на рік (на початок звітного року) переоцінювати групи однорідних об'єктів основних засобів за поточною (відновної) вартості.
При прийнятті рішення про переоцінку за такими основними засобами слід враховувати, що в подальшому вони переоцінюються регулярно, щоб вартість основних засобів, за якою вони відображаються в бухгалтерському обліку та звітності, суттєво не відрізнялася від поточної (відновної) вартості.
Переоцінка об'єкта основних засобів проводиться шляхом перерахунку його первісної вартості або поточної (відновної) вартості, якщо даний об'єкт переоцінювався раніше і суми амортизації, нарахованої за весь час використання об'єкта.
Sв = Sп х (Jв / Jп),
де Sв - відновна вартість об'єкта основних засобів;
Sп - первісна його вартість;
Jв - індекс цін (інфляції) на дату розрахунку відновної вартості;
Jв - індекс цін (інфляції) на момент придбання об'єкта.
Поточна відновна вартість - сума в грошових коштах (або його еквівалент), яка повинна бути сплачена за ринковими цінами у разі необхідності заміни на аналогічні нові об'єкти.
Залишкова вартість - первісна або відновна вартість за вирахуванням накопиченої суми амортизації.
Основні засоби - діючі, що знаходяться на консервації або в запасі обліковуються у звітності за залишковою вартістю. У бухгалтерському обліку вони відображаються за первісною або відновною вартістю.
Фактичною (первісною) вартістю нематеріального активу визнається сума, обчислена у грошовому виразі, рівна величині оплати в грошовій і іншій формі або величині кредиторської заборгованості, сплаченої або нарахованої організацією при придбанні, створення активу та забезпеченні умов для використання активу у запланованих цілях.
Витратами на придбання нематеріального активу є:
1) суми, що сплачуються згідно з договором про відчуження виключного права на результат інтелектуальної діяльності або на засіб індивідуалізації правовласнику (продавцю);
2) мита і митні збори;
3) невозмещаемие суми податків, державні, патентні та інші мита, що сплачуються у зв'язку з придбанням нематеріального активу;
4) винагороди, що сплачуються посередницькій організації та іншим особам, через які придбаний нематеріальний актив;
5) суми, що сплачуються за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням нематеріального активу;
6) інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням нематеріального активу та забезпеченням умов для використання активу у запланованих цілях.
При створенні нематеріального активу до витрат також відносяться:
1) суми, що сплачуються за виконання робіт або надання послуг стороннім організаціям за замовленнями, договорами підряду, договорами авторського замовлення або договорами на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських або технологічних робіт;
2) витрати на оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих при створенні нематеріального активу або при виконанні науково-дослідних, дослідно-конструкторських або технологічних робіт за трудовим договором;
3) відрахування на соціальні потреби (у тому числі єдиний соціальний податок);
4) витрати на утримання та експлуатацію науково-дослідного обладнання, установок і споруд, інших основних засобів і іншого майна, амортизація основних засобів і нематеріальних активів, використаних безпосередньо при створенні нематеріального активу, фактична (первісна) вартість якого формується;
5) інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням нематеріального активу та забезпеченням умов для використання активу у запланованих цілях.
Не включаються до витрат на придбання, створення нематеріального активу:
1) відшкодовуються суми податків, за винятком випадків, передбачених законодавством Російської Федерації;
2) загальногосподарські та інші аналогічні витрати, крім випадків, коли вони безпосередньо пов'язані з придбанням та створенням активів;
3) витрати з науково-дослідним, дослідно-конструкторським і технологічним роботам в попередніх звітних періодах, які були визнані іншими доходами та витратами.
Витрати за отриманими позиками і кредитами не є витратами на придбання, створення нематеріальних активів, за винятком випадків, коли актив, фактична (первісна) вартість якого формується, належить до інвестиційних.
Фактичною (первісною) вартістю нематеріального активу, внесеного в рахунок внеску до статутного (складеного) капіталу, статутний фонд, пайовий фонд організації, визнається його грошова оцінка, погоджена засновниками (учасниками) організації.
Фактична (первісна) вартість нематеріального активу, отриманого організацією за договором дарування, визначається виходячи з його поточної ринкової вартості на дату прийняття до бухгалтерського обліку як вкладень у необоротні активи.
Під поточною ринковою вартістю нематеріального активу розуміється сума грошових коштів, яка могла б бути отримана в результаті продажу об'єкта на дату визначення поточної ринкової вартості. Поточна ринкова вартість нематеріального активу може бути визначена на основі експертної оцінки.
Фактична (первісна) вартість нематеріального активу, придбаного за договором, який передбачає виконання зобов'язань (оплату) не грошовими засобами, визначається виходячи з вартості активів, переданих чи які підлягають передачі організацією. Вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією, встановлюється виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних активів.
При неможливості встановити вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією за такими договорами, вартість нематеріального активу, отриманого організацією, встановлюється виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин купуються аналогічні нематеріальні активи.
Фактична (первісна) вартість нематеріального активу, за якою він прийнятий до бухгалтерського обліку, не підлягає зміні, крім випадків переоцінки і зменшення корисності нематеріальних активів.
Комерційна організація може не частіше одного разу на рік (на початок звітного року) переоцінювати групи однорідних нематеріальних активів за поточною ринковою вартістю, яка визначається виключно за даними активного ринку зазначених нематеріальних активів.
При прийнятті рішення про переоцінку нематеріальних активів, що входять в однорідну групу, слід враховувати, що в подальшому ці активи повинні переоцінюватися регулярно, щоб вартість, за якою вони відображаються в бухгалтерській звітності, суттєво не відрізнялася від поточної ринкової вартості.
Переоцінка нематеріальних активів здійснюється шляхом перерахунку їх залишкової вартості.
Нематеріальні активи відображаються в обліку за первісною вартістю, а в балансі - за залишковою (первісна вартість мінус сума амортизації).
Оцінка фінансових вкладень
Фінансові вкладення приймаються до бухгалтерського обліку за первісною вартістю.
Первісною вартістю фінансових вкладень, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації на їх придбання, за винятком податку на додану вартість та інших відшкодовуються податків.
Фактичними витратами на придбання активів в якості фінансових вкладень є:
1) суми, що сплачуються згідно з договором продавцю;
2) суми, сплачувані організаціям та іншим особам за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням зазначених активів;
3) винагороди, що сплачуються посередницькій організації чи іншій особі, через яке придбані активи в якості фінансових вкладень;
4) інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням активів в якості фінансових вкладень.
Первісною вартістю фінансових вкладень, внесених в рахунок внеску до статутного (складеного) капітал організації, визнається їхня грошова оцінка, погоджена засновниками (учасниками) організації.
Первісною вартістю цінних паперів, отриманих організацією безоплатно, визнається:
1) їх поточна ринкова вартість на дату прийняття до бухгалтерського обліку. Для цілей цього Положення під поточною ринковою вартістю цінних паперів розуміється їх ринкова ціна, розрахована в установленому порядку організатором торгівлі на ринку цінних паперів;
2) сума грошових коштів, яка може бути отримана в результаті продажу отриманих цінних паперів на дату їх прийняття до бухгалтерського обліку, - для цінних паперів, за якими організатором торгівлі на ринку цінних паперів не розраховується ринкова ціна.
Первісною вартістю фінансових вкладень, придбаних за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, визнається вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією. Вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією, встановлюється виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних активів.
Первісною вартістю фінансових вкладень, внесених в рахунок внеску організації-товариша за договором простого товариства, визнається їхня грошова оцінка, узгоджена товаришами в договорі простого товариства.
Оцінка як метод вартісного вимірювання об'єктів обліку
Оцінка основних засобів
Оцінка нематеріальних активів
Оцінка дохідних вкладень в матеріальні цінності
Матеріально-виробничі запаси
Незавершене виробництво
Витрати на продаж
Витрати майбутніх періодів
Готова продукція
Товари для перепродажу
Товари відвантажені, роботи здані і послуги надані
Грошові кошти
Статутний капітал
Додатковий капітал
Резервний капітал
Нерозподілений прибуток
Резерви майбутніх витрат
Зобов'язання перед юридичними та фізичними особами
Оцінка як метод вартісного вимірювання об'єктів обліку
Для реального визначення стану фінансово-господарської діяльності організації необхідна оцінка її майна і зобов'язань. Оцінка об'єктів бух. обліку залежить від видів об'єктів і цілей обліку.Оцінка майна та зобов'язань являє собою спосіб вираження в обліку та звітності окремих видів майна та джерел їх утворення в грошовому вимірі.
Для організацій всіх форм власності встановлено єдиний порядок оцінки майна та зобов'язань:
1) майно, зобов'язання і господарські операції оцінюються в рублях;
2) запису в бух. обліку за валютними рахунками, а також за операціями в іноземній валюті проводяться в рублях шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Центрального банку РФ, що діє на дату здійснення операції. Одночасно вказані записи проводяться у валюті розрахунків і платежів;
3) бух. облік майна, зобов'язань і господарських операцій допускається вести в сумах, округлених до цілих карбованців. Виниклі сумові різниці відносять на результати господарської діяльності.
Оцінка майна здійснюється наступним чином:
придбаного за плату - шляхом підсумовування фактично проведених витрат на його покупку;
отриманого безоплатно - за ринковою вартістю на дату оприбуткування;
виробленого в самій організації - за вартістю його виготовлення, що включає фактичні витрати, пов'язані з виробництвом об'єкта майна.
Оцінка основних засобів
Основні засоби в обліку оцінюються за видами: первісна вартість, відновна вартість, поточна вартість, залишкова вартість.Первісною вартістю основних засобів, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації на придбання, спорудження та виготовлення, за винятком податку на додану вартість та інших відшкодовуються податків (крім випадків, передбачених законодавством Російської Федерації).
Фактичними витратами на придбання, спорудження та виготовлення основних засобів є:
1) суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), а також суми, що сплачуються за доставку об'єкта та приведення його у стан, придатний для використання;
2) суми, сплачувані організаціям за здійснення робіт за договором будівельного підряду та іншими договорами;
3) суми, сплачувані організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням основних засобів;
4) митні збори і митні збори;
5) невозмещаемие податки, державне мито, що сплачуються у зв'язку з придбанням об'єкта основних засобів;
6) винагороди, що сплачуються посередницькій організації, через яку придбаний об'єкт основних засобів;
7) інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням, спорудженням та виготовленням об'єкта основних засобів.
Не включаються до фактичні витрати на придбання, спорудження або виготовлення основних засобів загальногосподарські та інші аналогічні витрати, крім випадків, коли вони безпосередньо пов'язані з придбанням, спорудженням або виготовленням основних засобів.
Фактичні витрати на придбання та спорудження основних засобів визначаються (зменшуються або збільшуються) з урахуванням сумових різниць, що виникають у випадках, коли оплата проводиться в рублях у сумі, еквівалентній сумі в іноземній валюті (умовних грошових одиницях). Під сумовий маржа є різницею між рубльової оцінкою, вираженої в іноземній валюті (умовних грошових одиницях) кредиторської заборгованості з оплати об'єкта основних засобів, обчисленої за офіційним чи іншому узгодженим курсом на дату прийняття її до бухгалтерського обліку, і рублевої оцінкою цієї кредиторської заборгованості, обчисленої за офіційним чи іншому узгодженим курсом на дату її погашення.
Первісною вартістю основних засобів, внесених в рахунок внеску до статутного (складеного) капітал організації, визнається їхня грошова оцінка, погоджена засновниками (учасниками) організації, якщо інше не передбачено законодавством Російської Федерації.
Первісною вартістю основних засобів, отриманих організацією за договором дарування (безоплатно), визнається їх поточна ринкова вартість на дату прийняття до бухгалтерського обліку як вкладень у необоротні активи.
Первісною вартістю основних засобів, отриманих за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, визнається вартість цінностей, переданих чи які підлягають передачі організацією. Вартість цінностей, переданих чи які підлягають передачі організацією, встановлюється виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних цінностей.
При неможливості встановити вартість цінностей, переданих чи які підлягають передачі організацією, вартість основних засобів, отриманих організацією за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, визначається виходячи з вартості, за якою у порівнянних обставин купуються аналогічні об'єкти основних засобів.
Капітальні вкладення в багаторічні насадження, на докорінне поліпшення земель включаються до складу основних засобів щорічно в сумі витрат, що відносяться до прийнятих у звітному році в експлуатацію площ, незалежно від дати закінчення всього комплексу робіт.
Оцінка об'єкта основних засобів, вартість якого при придбанні виражена в іноземній валюті, провадиться в рублях шляхом перерахунку суми в іноземній валюті за курсом Центрального банку Російської Федерації, що діє на дату прийняття об'єкта до бухгалтерського обліку як вкладень у необоротні активи.
Вартість основних засобів, у якій вони прийняті до бухгалтерського обліку, не підлягає зміні, крім випадків добудови, дообладнання, реконструкції, модернізації, часткової ліквідації та переоцінки об'єктів основних засобів.
Відновлювальна вартість - це вартість відтворення основних засобів у сучасних умовах.
Комерційна організація може не частіше одного разу на рік (на початок звітного року) переоцінювати групи однорідних об'єктів основних засобів за поточною (відновної) вартості.
При прийнятті рішення про переоцінку за такими основними засобами слід враховувати, що в подальшому вони переоцінюються регулярно, щоб вартість основних засобів, за якою вони відображаються в бухгалтерському обліку та звітності, суттєво не відрізнялася від поточної (відновної) вартості.
Переоцінка об'єкта основних засобів проводиться шляхом перерахунку його первісної вартості або поточної (відновної) вартості, якщо даний об'єкт переоцінювався раніше і суми амортизації, нарахованої за весь час використання об'єкта.
Sв = Sп х (Jв / Jп),
де Sв - відновна вартість об'єкта основних засобів;
Sп - первісна його вартість;
Jв - індекс цін (інфляції) на дату розрахунку відновної вартості;
Jв - індекс цін (інфляції) на момент придбання об'єкта.
Поточна відновна вартість - сума в грошових коштах (або його еквівалент), яка повинна бути сплачена за ринковими цінами у разі необхідності заміни на аналогічні нові об'єкти.
Залишкова вартість - первісна або відновна вартість за вирахуванням накопиченої суми амортизації.
Основні засоби - діючі, що знаходяться на консервації або в запасі обліковуються у звітності за залишковою вартістю. У бухгалтерському обліку вони відображаються за первісною або відновною вартістю.
Оцінка нематеріальних активів
Нематеріальний актив приймається до бухгалтерського обліку за фактичною (первісної) вартості, визначеної за станом на дату прийняття його до бухгалтерського обліку.Фактичною (первісною) вартістю нематеріального активу визнається сума, обчислена у грошовому виразі, рівна величині оплати в грошовій і іншій формі або величині кредиторської заборгованості, сплаченої або нарахованої організацією при придбанні, створення активу та забезпеченні умов для використання активу у запланованих цілях.
Витратами на придбання нематеріального активу є:
1) суми, що сплачуються згідно з договором про відчуження виключного права на результат інтелектуальної діяльності або на засіб індивідуалізації правовласнику (продавцю);
2) мита і митні збори;
3) невозмещаемие суми податків, державні, патентні та інші мита, що сплачуються у зв'язку з придбанням нематеріального активу;
4) винагороди, що сплачуються посередницькій організації та іншим особам, через які придбаний нематеріальний актив;
5) суми, що сплачуються за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням нематеріального активу;
6) інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням нематеріального активу та забезпеченням умов для використання активу у запланованих цілях.
При створенні нематеріального активу до витрат також відносяться:
1) суми, що сплачуються за виконання робіт або надання послуг стороннім організаціям за замовленнями, договорами підряду, договорами авторського замовлення або договорами на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських або технологічних робіт;
2) витрати на оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих при створенні нематеріального активу або при виконанні науково-дослідних, дослідно-конструкторських або технологічних робіт за трудовим договором;
3) відрахування на соціальні потреби (у тому числі єдиний соціальний податок);
4) витрати на утримання та експлуатацію науково-дослідного обладнання, установок і споруд, інших основних засобів і іншого майна, амортизація основних засобів і нематеріальних активів, використаних безпосередньо при створенні нематеріального активу, фактична (первісна) вартість якого формується;
5) інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням нематеріального активу та забезпеченням умов для використання активу у запланованих цілях.
Не включаються до витрат на придбання, створення нематеріального активу:
1) відшкодовуються суми податків, за винятком випадків, передбачених законодавством Російської Федерації;
2) загальногосподарські та інші аналогічні витрати, крім випадків, коли вони безпосередньо пов'язані з придбанням та створенням активів;
3) витрати з науково-дослідним, дослідно-конструкторським і технологічним роботам в попередніх звітних періодах, які були визнані іншими доходами та витратами.
Витрати за отриманими позиками і кредитами не є витратами на придбання, створення нематеріальних активів, за винятком випадків, коли актив, фактична (первісна) вартість якого формується, належить до інвестиційних.
Фактичною (первісною) вартістю нематеріального активу, внесеного в рахунок внеску до статутного (складеного) капіталу, статутний фонд, пайовий фонд організації, визнається його грошова оцінка, погоджена засновниками (учасниками) організації.
Фактична (первісна) вартість нематеріального активу, отриманого організацією за договором дарування, визначається виходячи з його поточної ринкової вартості на дату прийняття до бухгалтерського обліку як вкладень у необоротні активи.
Під поточною ринковою вартістю нематеріального активу розуміється сума грошових коштів, яка могла б бути отримана в результаті продажу об'єкта на дату визначення поточної ринкової вартості. Поточна ринкова вартість нематеріального активу може бути визначена на основі експертної оцінки.
Фактична (первісна) вартість нематеріального активу, придбаного за договором, який передбачає виконання зобов'язань (оплату) не грошовими засобами, визначається виходячи з вартості активів, переданих чи які підлягають передачі організацією. Вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією, встановлюється виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних активів.
При неможливості встановити вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією за такими договорами, вартість нематеріального активу, отриманого організацією, встановлюється виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин купуються аналогічні нематеріальні активи.
Фактична (первісна) вартість нематеріального активу, за якою він прийнятий до бухгалтерського обліку, не підлягає зміні, крім випадків переоцінки і зменшення корисності нематеріальних активів.
Комерційна організація може не частіше одного разу на рік (на початок звітного року) переоцінювати групи однорідних нематеріальних активів за поточною ринковою вартістю, яка визначається виключно за даними активного ринку зазначених нематеріальних активів.
При прийнятті рішення про переоцінку нематеріальних активів, що входять в однорідну групу, слід враховувати, що в подальшому ці активи повинні переоцінюватися регулярно, щоб вартість, за якою вони відображаються в бухгалтерській звітності, суттєво не відрізнялася від поточної ринкової вартості.
Переоцінка нематеріальних активів здійснюється шляхом перерахунку їх залишкової вартості.
Нематеріальні активи відображаються в обліку за первісною вартістю, а в балансі - за залишковою (первісна вартість мінус сума амортизації).
Оцінка дохідних вкладень в матеріальні цінності
В обліку і звітності відображаються за первісною вартістю виходячи з фактичних здійснених витрат з їх придбання, включаючи витрати з доставки, монтажу і установці. Орендар враховує майно, отримане за договором оренди, за вартістю, визначеною згідно з передавальним актом і договором оренди.Оцінка фінансових вкладень
Фінансові вкладення приймаються до бухгалтерського обліку за первісною вартістю.
Первісною вартістю фінансових вкладень, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації на їх придбання, за винятком податку на додану вартість та інших відшкодовуються податків.
Фактичними витратами на придбання активів в якості фінансових вкладень є:
1) суми, що сплачуються згідно з договором продавцю;
2) суми, сплачувані організаціям та іншим особам за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням зазначених активів;
3) винагороди, що сплачуються посередницькій організації чи іншій особі, через яке придбані активи в якості фінансових вкладень;
4) інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням активів в якості фінансових вкладень.
Первісною вартістю фінансових вкладень, внесених в рахунок внеску до статутного (складеного) капітал організації, визнається їхня грошова оцінка, погоджена засновниками (учасниками) організації.
Первісною вартістю цінних паперів, отриманих організацією безоплатно, визнається:
1) їх поточна ринкова вартість на дату прийняття до бухгалтерського обліку. Для цілей цього Положення під поточною ринковою вартістю цінних паперів розуміється їх ринкова ціна, розрахована в установленому порядку організатором торгівлі на ринку цінних паперів;
2) сума грошових коштів, яка може бути отримана в результаті продажу отриманих цінних паперів на дату їх прийняття до бухгалтерського обліку, - для цінних паперів, за якими організатором торгівлі на ринку цінних паперів не розраховується ринкова ціна.
Первісною вартістю фінансових вкладень, придбаних за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, визнається вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією. Вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією, встановлюється виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних активів.
Первісною вартістю фінансових вкладень, внесених в рахунок внеску організації-товариша за договором простого товариства, визнається їхня грошова оцінка, узгоджена товаришами в договорі простого товариства.
Цінні папери, які не належать організації на праві власності, господарського відання або оперативного управління, але знаходяться в її користуванні або розпорядженні відповідно до умов договору, приймаються до бухгалтерського обліку в оцінці, передбаченій в договорі.
Для цілей наступної оцінки фінансові вкладення поділяються на дві групи: фінансові вкладення, за якими можна визначити поточну ринкову вартість та фінансові вкладення, за якими їх поточна ринкова вартість не визначається.
Фінансові вкладення, за якими можна визначити в установленому порядку поточну ринкову вартість, відображаються в бухгалтерській звітності на кінець звітного року за поточною ринковою вартістю шляхом коригування їх оцінки на попередню звітну дату. Вказану коригування організація може виробляти щомісяця або щокварталу.
Різниця між оцінкою фінансових вкладень за поточною ринковою вартістю на звітну дату і попередньої оцінкою фінансових вкладень відноситься на фінансові результати організації.
Фінансові вкладення, по яких не визначається поточна ринкова вартість, підлягають відображенню в бухгалтерському обліку й у бухгалтерській звітності на звітну дату за первісною вартістю.
За борговими цінними паперами, по яких не визначається поточна ринкова вартість, організації дозволяється різницю між первісною вартістю і номінальною вартістю протягом терміну їх обігу рівномірно по мірі належного за ним відповідно до умов випуску доходу, відносити на фінансові результати.
За борговими цінними паперами і наданими позиками організація може складати розрахунок їх оцінки за дисконтованою вартістю. При цьому записи в бухгалтерському обліку не виробляються. Організація повинна забезпечити підтвердження обгрунтованості такого розрахунку.
Фінансові вкладення відображаються в бухгалтерському балансі за тією вартістю, за якою вони значаться в обліку.
У випадку, якщо по об'єкту фінансових вкладень, раніше оцінюваному за поточною ринковою вартістю, на звітну дату поточна ринкова вартість не визначається, такий об'єкт фінансових вкладень відображається в бухгалтерській звітності за вартістю його останньої оцінки.
Фактичною собівартістю матеріально-виробничих запасів, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації на придбання, за винятком податку на додану вартість та інших відшкодовуються податків (крім випадків, передбачених законодавством Російської Федерації).
До фактичних витрат на придбання матеріально-виробничих запасів відносяться:
1) суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);
2) суми, сплачувані організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням матеріально-виробничих запасів;
3) мита;
4) невозмещаемие податки, що сплачуються у зв'язку з придбанням одиниці матеріально-виробничих запасів;
5) винагороди, що сплачуються посередницькій організації, через яку придбані матеріально-виробничі запаси;
6) витрати по заготівлі та доставці матеріально-виробничих запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню. Дані витрати включають, зокрема, витрати по заготівлі та доставці матеріально-виробничих запасів;
7) витрати з утримання заготівельно-складського підрозділу організації, витрати за послуги транспорту по доставці матеріально-виробничих запасів до місця їх використання, якщо вони не включені в ціну матеріально-виробничих запасів, встановлену договором; нараховані відсотки за кредитами, наданими постачальниками (комерційний кредит ); нараховані до прийняття до бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів відсотки за позиковими коштами, якщо вони залучені для придбання цих запасів;
8) витрати по доведенню матеріально-виробничих запасів до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях. Дані витрати включають витрати організації по підробці, сортування, фасування та поліпшення технічних характеристик отриманих запасів, не пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг;
9) інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням матеріально-виробничих запасів.
Не включаються до фактичні витрати на придбання матеріально-виробничих запасів загальногосподарські та інші аналогічні витрати, крім випадків, коли вони безпосередньо пов'язані з придбанням матеріально-виробничих запасів.
Фактична собівартість матеріально-виробничих запасів при їх виготовленні самою організацією визначається виходячи з фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом даних запасів. Облік і формування витрат на виробництво матеріально-виробничих запасів здійснюється організацією в порядку, встановленому для визначення собівартості відповідних видів продукції.
Фактична собівартість матеріально-виробничих запасів, внесених в рахунок внеску до статутного (складеного) капітал організації, визначається виходячи з їх грошової оцінки, узгодженої засновниками (учасниками) організації, якщо інше не передбачено законодавством Російської Федерації.
Фактична собівартість матеріально-виробничих запасів, отриманих організацією за договором дарування або безоплатно, а також залишаються від вибуття основних засобів та іншого майна, визначається виходячи з їхньої поточної ринкової вартості на дату прийняття до бухгалтерського обліку.
Під поточною ринковою вартістю розуміється сума грошових коштів, яка може бути отримана в результаті продажу вказаних активів.
Фактичною собівартістю матеріально-виробничих запасів, отриманих за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, визнається вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією. Вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією, встановлюється виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних активів.
При неможливості встановити вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією, вартість матеріально-виробничих запасів, отриманих організацією за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, визначається виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин купуються аналогічні матеріально-виробничі запаси.
Фактична собівартість матеріально-виробничих запасів, в якій вони прийняті до бухгалтерського обліку, не підлягає зміні, крім випадків, встановлених законодавством Російської Федерації.
Організація, що здійснює торговельну діяльність, може витрати по заготівлі та доставці товарів до центральних складів (баз), вироблені до моменту їх передачі в продаж, включати до складу витрат на продаж.
Товари, придбані організацією для продажу, оцінюються за вартістю їх придбання. Організації, що здійснює роздрібну торгівлю, дозволяється проводити оцінку придбаних товарів за продажною вартістю з окремим обліком націнок (знижок).
Матеріально-виробничі запаси, які не належать організації, але знаходяться в її користуванні або розпорядженні відповідно до умов договору, приймаються до обліку в оцінці, передбаченій в договорі.
При відпуску матеріально-виробничих запасів (крім товарів, які обліковуються за продажною вартістю) у виробництво та іншому вибутті їх оцінка здійснюється одним з наступних способів:
1) за собівартістю кожної одиниці;
2) за середньої собівартості;
3) за собівартістю перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів (спосіб ФІФО).
Застосування одного з зазначених способів по групі (виду) матеріально-виробничих запасів здійснюється виходячи з допущення послідовності застосування облікової політики.
Матеріально-виробничі запаси, які використовуються організацією в особливому порядку (дорогоцінні метали, дорогоцінні камені і т.п.), або запаси, які не можуть звичайним чином замінювати один одного, можуть оцінюватися за собівартістю кожної одиниці таких запасів.
Оцінка матеріально-виробничих запасів за середньою собівартістю проводиться по кожній групі (виду) запасів шляхом ділення загальної собівартості групи (виду) запасів на їх кількість, що складаються відповідно з собівартості і кількості залишку на початок місяця і запасів, що надійшли протягом цього місяця.
Оцінка за собівартістю перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів (спосіб ФІФО) базується на припущенні, що матеріально-виробничі запаси використовуються протягом місяця і іншого періоду в послідовності їх придбання (надходження), тобто залишки, першими надходять у виробництво (продаж), повинні бути оцінені по собівартості перших за часом придбань з урахуванням собівартості запасів, що значаться на початок місяця. При застосуванні цього способу оцінка матеріально-виробничих запасів, що знаходяться у запасі (на складі) на кінець місяця, проводиться за фактичною собівартістю останніх за часом придбань, а в собівартості проданих товарів, продукції, робіт, послуг враховується собівартість ранніх за часом придбань.
По кожній групі (виду) матеріально-виробничих запасів протягом звітного року застосовується один спосіб оцінки.
Оцінка матеріально-виробничих запасів на кінець звітного періоду (крім товарів, які обліковуються за продажної вартості) проводиться залежно від прийнятого способу оцінки запасів при їх вибутті, тобто за собівартістю кожної одиниці запасів, середньої собівартості, собівартості перших за часом придбань.
Трансферна ціна - ціна, яка використовується для визначення вартості напівфабрикатів (продукції виробничих підрозділів) або послуги, передавати (одним центром відповідальності іншому) всередині організації. Як правило, ці ціни використовуються при розрахунках за постачання матеріальних ресурсів між основною і дочірніми компаніями, іноземними філіями між собою.
1) підсумовуються транспортні витрати і витрати з оплати відсотків за банківський кредит на залишок товарів на початок місяця і вироблені в звітному місяці;
2) визначається сума товарів, проданих у звітному місяці та залишки товарів на кінець місяця;
3) ставленням першого пункту до другого визначається середній відсоток витрат на продаж до загальної вартості товарів;
4) множенням суми залишків товарів на кінець місяця на середній відсоток зазначених витрат визначається їх сума, що відноситься до залишку непроданих на кінець місяця товарів. Вона відображається в бухгалтерському обліку та звітності.
1) за нормативною або плановою собівартістю (при використанні рахунка 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)");
2) скороченою фактичної собівартості (якщо загальногосподарські витрати списують з рахунку 26 на рахунок 90 "Продажі");
3) неповної нормативної чи планової собівартості (якщо використовується рахунок 40 і проводиться списання витрат рахунку 26 на рахунок 90)
У балансі залишок товарів відображається за вартістю їх придбання (купівельною ціною) незалежно від варіанту обліку товарів.
Сировина, матеріали, готова продукція і товари, на які ціна протягом звітного року знизився або які морально застаріли або частково втратили свою первісну якість, відображаються в бухгалтерському балансі на кінець звітного року за ціною можливого продажу; якщо вона нижче первісної вартості заготівлі (придбання) - з віднесенням різниці в цінах на фінансові результати.
Податок на додану вартість
В обліку і звітності відображається у розмірі сплаченої суми податку по придбаних матеріальних ресурсів, основних засобів, нематеріальних активів та інших цінностей.
Дебіторська заборгованість
Показується в бухгалтерській звітності у сумах, що випливають з бухгалтерських записів і визнаних нею правильними. До погашення дебіторська заборгованість може бути:
1) оцінена з урахуванням відсотків за надання продукції, робіт і послуг з оплатою в кредит;
2) частково списана відповідно до законодавчими документами (рішеннями уряду і судових органів);
3) визнана сумнівною, якщо не погашена в терміни, встановлені договором, і не забезпечена відповідними гарантіями. У цьому випадку щоквартально за результатами інвентаризації та письмового обгрунтування утворюється резерв сумнівних боргів, який відображається на рахунку 63 "Резерви по сумнівним боргах". У підсумку в бухгалтерській звітності дебіторська заборгованість відображається за залишковою вартістю (за мінусом утвореного резерву).
Відповідно до Федерального закону "Про акціонерні товариства" акціонерні товариства зобов'язані створювати резервний фонд, який можуть витрачати тільки на три мети:
покриття збитків;
погашення облігацій, за відсутності інших засобів;
викуп акцій товариства, також за відсутності інших засобів.
У всіх інших випадках використовувати резервний капітал (фонд) не можна
Інші юридичні особи можуть створювати резервний капітал, але не зобов'язані. Рішення про створення ними резервного капіталу має бути зафіксовано в їх установчих документах.
Цільове фінансування
Характеризує фактичні залишки засобів, отриманих з бюджету, галузевих і міжгалузевих фондів спецiального призначення, від юридичних і фізичних осіб на строго визначені цілі.
До погашення зазначені зобов'язання можуть бути:
1) оцінені з урахуванням відсотків; в цьому випадку розмір зобов'язання збільшується на суму відсотка;
2) частково знецінені, якщо по частині суми кредиторської заборгованості термін позовної давності минув (при дотриманні встановлених правил). Вказану суму відносять на фінансові результати організації, а в бухгалтерській звітності кредиторська заборгованість відображається за залишковою вартістю (за мінусом освіти різниці).
Для цілей наступної оцінки фінансові вкладення поділяються на дві групи: фінансові вкладення, за якими можна визначити поточну ринкову вартість та фінансові вкладення, за якими їх поточна ринкова вартість не визначається.
Фінансові вкладення, за якими можна визначити в установленому порядку поточну ринкову вартість, відображаються в бухгалтерській звітності на кінець звітного року за поточною ринковою вартістю шляхом коригування їх оцінки на попередню звітну дату. Вказану коригування організація може виробляти щомісяця або щокварталу.
Різниця між оцінкою фінансових вкладень за поточною ринковою вартістю на звітну дату і попередньої оцінкою фінансових вкладень відноситься на фінансові результати організації.
Фінансові вкладення, по яких не визначається поточна ринкова вартість, підлягають відображенню в бухгалтерському обліку й у бухгалтерській звітності на звітну дату за первісною вартістю.
За борговими цінними паперами, по яких не визначається поточна ринкова вартість, організації дозволяється різницю між первісною вартістю і номінальною вартістю протягом терміну їх обігу рівномірно по мірі належного за ним відповідно до умов випуску доходу, відносити на фінансові результати.
За борговими цінними паперами і наданими позиками організація може складати розрахунок їх оцінки за дисконтованою вартістю. При цьому записи в бухгалтерському обліку не виробляються. Організація повинна забезпечити підтвердження обгрунтованості такого розрахунку.
Фінансові вкладення відображаються в бухгалтерському балансі за тією вартістю, за якою вони значаться в обліку.
У випадку, якщо по об'єкту фінансових вкладень, раніше оцінюваному за поточною ринковою вартістю, на звітну дату поточна ринкова вартість не визначається, такий об'єкт фінансових вкладень відображається в бухгалтерській звітності за вартістю його останньої оцінки.
Матеріально-виробничі запаси
Приймаються до бухгалтерського обліку за фактичною собівартістю.Фактичною собівартістю матеріально-виробничих запасів, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації на придбання, за винятком податку на додану вартість та інших відшкодовуються податків (крім випадків, передбачених законодавством Російської Федерації).
До фактичних витрат на придбання матеріально-виробничих запасів відносяться:
1) суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);
2) суми, сплачувані організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням матеріально-виробничих запасів;
3) мита;
4) невозмещаемие податки, що сплачуються у зв'язку з придбанням одиниці матеріально-виробничих запасів;
5) винагороди, що сплачуються посередницькій організації, через яку придбані матеріально-виробничі запаси;
6) витрати по заготівлі та доставці матеріально-виробничих запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню. Дані витрати включають, зокрема, витрати по заготівлі та доставці матеріально-виробничих запасів;
7) витрати з утримання заготівельно-складського підрозділу організації, витрати за послуги транспорту по доставці матеріально-виробничих запасів до місця їх використання, якщо вони не включені в ціну матеріально-виробничих запасів, встановлену договором; нараховані відсотки за кредитами, наданими постачальниками (комерційний кредит ); нараховані до прийняття до бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів відсотки за позиковими коштами, якщо вони залучені для придбання цих запасів;
8) витрати по доведенню матеріально-виробничих запасів до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях. Дані витрати включають витрати організації по підробці, сортування, фасування та поліпшення технічних характеристик отриманих запасів, не пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг;
9) інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням матеріально-виробничих запасів.
Не включаються до фактичні витрати на придбання матеріально-виробничих запасів загальногосподарські та інші аналогічні витрати, крім випадків, коли вони безпосередньо пов'язані з придбанням матеріально-виробничих запасів.
Фактична собівартість матеріально-виробничих запасів при їх виготовленні самою організацією визначається виходячи з фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом даних запасів. Облік і формування витрат на виробництво матеріально-виробничих запасів здійснюється організацією в порядку, встановленому для визначення собівартості відповідних видів продукції.
Фактична собівартість матеріально-виробничих запасів, внесених в рахунок внеску до статутного (складеного) капітал організації, визначається виходячи з їх грошової оцінки, узгодженої засновниками (учасниками) організації, якщо інше не передбачено законодавством Російської Федерації.
Фактична собівартість матеріально-виробничих запасів, отриманих організацією за договором дарування або безоплатно, а також залишаються від вибуття основних засобів та іншого майна, визначається виходячи з їхньої поточної ринкової вартості на дату прийняття до бухгалтерського обліку.
Під поточною ринковою вартістю розуміється сума грошових коштів, яка може бути отримана в результаті продажу вказаних активів.
Фактичною собівартістю матеріально-виробничих запасів, отриманих за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, визнається вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією. Вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією, встановлюється виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних активів.
При неможливості встановити вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією, вартість матеріально-виробничих запасів, отриманих організацією за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, визначається виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин купуються аналогічні матеріально-виробничі запаси.
Фактична собівартість матеріально-виробничих запасів, в якій вони прийняті до бухгалтерського обліку, не підлягає зміні, крім випадків, встановлених законодавством Російської Федерації.
Організація, що здійснює торговельну діяльність, може витрати по заготівлі та доставці товарів до центральних складів (баз), вироблені до моменту їх передачі в продаж, включати до складу витрат на продаж.
Товари, придбані організацією для продажу, оцінюються за вартістю їх придбання. Організації, що здійснює роздрібну торгівлю, дозволяється проводити оцінку придбаних товарів за продажною вартістю з окремим обліком націнок (знижок).
Матеріально-виробничі запаси, які не належать організації, але знаходяться в її користуванні або розпорядженні відповідно до умов договору, приймаються до обліку в оцінці, передбаченій в договорі.
При відпуску матеріально-виробничих запасів (крім товарів, які обліковуються за продажною вартістю) у виробництво та іншому вибутті їх оцінка здійснюється одним з наступних способів:
1) за собівартістю кожної одиниці;
2) за середньої собівартості;
3) за собівартістю перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів (спосіб ФІФО).
Застосування одного з зазначених способів по групі (виду) матеріально-виробничих запасів здійснюється виходячи з допущення послідовності застосування облікової політики.
Матеріально-виробничі запаси, які використовуються організацією в особливому порядку (дорогоцінні метали, дорогоцінні камені і т.п.), або запаси, які не можуть звичайним чином замінювати один одного, можуть оцінюватися за собівартістю кожної одиниці таких запасів.
Оцінка матеріально-виробничих запасів за середньою собівартістю проводиться по кожній групі (виду) запасів шляхом ділення загальної собівартості групи (виду) запасів на їх кількість, що складаються відповідно з собівартості і кількості залишку на початок місяця і запасів, що надійшли протягом цього місяця.
Оцінка за собівартістю перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів (спосіб ФІФО) базується на припущенні, що матеріально-виробничі запаси використовуються протягом місяця і іншого періоду в послідовності їх придбання (надходження), тобто залишки, першими надходять у виробництво (продаж), повинні бути оцінені по собівартості перших за часом придбань з урахуванням собівартості запасів, що значаться на початок місяця. При застосуванні цього способу оцінка матеріально-виробничих запасів, що знаходяться у запасі (на складі) на кінець місяця, проводиться за фактичною собівартістю останніх за часом придбань, а в собівартості проданих товарів, продукції, робіт, послуг враховується собівартість ранніх за часом придбань.
По кожній групі (виду) матеріально-виробничих запасів протягом звітного року застосовується один спосіб оцінки.
Оцінка матеріально-виробничих запасів на кінець звітного періоду (крім товарів, які обліковуються за продажної вартості) проводиться залежно від прийнятого способу оцінки запасів при їх вибутті, тобто за собівартістю кожної одиниці запасів, середньої собівартості, собівартості перших за часом придбань.
Трансферна ціна - ціна, яка використовується для визначення вартості напівфабрикатів (продукції виробничих підрозділів) або послуги, передавати (одним центром відповідальності іншому) всередині організації. Як правило, ці ціни використовуються при розрахунках за постачання матеріальних ресурсів між основною і дочірніми компаніями, іноземними філіями між собою.
Незавершене виробництво
У масовому і серійному виробництві може відображатися в бухгалтерському обліку за фактично виробленим затратам, а в бухгалтерській звітності - за фактичною або нормативної (планової) виробничої собівартості або за прямими статтями витрат або за вартістю сировини, матеріалів або напівфабрикатів. При одиничному виробництві продукції незавершене виробництво відображається в бухгалтерському обліку та звітності по фактично виробленим затратам.Витрати на продаж
Сума витрат на продаж, що відноситься до залишку товарів на кінець місяця, обчислюється за середнім відсотком витрат на продаж за звітний місяць з урахуванням перехідного залишку на початок місяця у наступному порядку:1) підсумовуються транспортні витрати і витрати з оплати відсотків за банківський кредит на залишок товарів на початок місяця і вироблені в звітному місяці;
2) визначається сума товарів, проданих у звітному місяці та залишки товарів на кінець місяця;
3) ставленням першого пункту до другого визначається середній відсоток витрат на продаж до загальної вартості товарів;
4) множенням суми залишків товарів на кінець місяця на середній відсоток зазначених витрат визначається їх сума, що відноситься до залишку непроданих на кінець місяця товарів. Вона відображається в бухгалтерському обліку та звітності.
Витрати майбутніх періодів
Це витрати, вироблені в звітному періоді, але відносяться до наступних звітних періодах; в бухгалтерському обліку і звітності враховуються в обсязі фактично витрачених сум. У бухгалтерському балансі вони відображаються окремою статтею і підлягають списанню у порядку, встановленому організацією (рівномірно, пропорційно обсягом продукції тощо), протягом періоду до якого вони належать.Готова продукція
У бух. обліку та звітності відображається за фактичною виробничою собівартістю. Відповідно до прийнятої облікової політики готову продукцію в бухгалтерському балансі можна відображати:1) за нормативною або плановою собівартістю (при використанні рахунка 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)");
2) скороченою фактичної собівартості (якщо загальногосподарські витрати списують з рахунку 26 на рахунок 90 "Продажі");
3) неповної нормативної чи планової собівартості (якщо використовується рахунок 40 і проводиться списання витрат рахунку 26 на рахунок 90)
Товари для перепродажу
Торговельні організації, що здійснюють оптові продажі, ведуть облік товарів на рахунку 41 "Товар" в купівельних цінах. Роздрібні торговельні організації мають право застосовувати продажні ціни.У балансі залишок товарів відображається за вартістю їх придбання (купівельною ціною) незалежно від варіанту обліку товарів.
Товари відвантажені, роботи здані і послуги надані
Відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за фактичною (або нормативної, планової), повної собівартості, що включає поряд з виробничою собівартістю витрати, пов'язані з продажем (збутом) продукції, робіт, послуг, що відшкодовуються договірної (контрактної) ціною.Сировина, матеріали, готова продукція і товари, на які ціна протягом звітного року знизився або які морально застаріли або частково втратили свою первісну якість, відображаються в бухгалтерському балансі на кінець звітного року за ціною можливого продажу; якщо вона нижче первісної вартості заготівлі (придбання) - з віднесенням різниці в цінах на фінансові результати.
Податок на додану вартість
В обліку і звітності відображається у розмірі сплаченої суми податку по придбаних матеріальних ресурсів, основних засобів, нематеріальних активів та інших цінностей.
Дебіторська заборгованість
Показується в бухгалтерській звітності у сумах, що випливають з бухгалтерських записів і визнаних нею правильними. До погашення дебіторська заборгованість може бути:
1) оцінена з урахуванням відсотків за надання продукції, робіт і послуг з оплатою в кредит;
2) частково списана відповідно до законодавчими документами (рішеннями уряду і судових органів);
3) визнана сумнівною, якщо не погашена в терміни, встановлені договором, і не забезпечена відповідними гарантіями. У цьому випадку щоквартально за результатами інвентаризації та письмового обгрунтування утворюється резерв сумнівних боргів, який відображається на рахунку 63 "Резерви по сумнівним боргах". У підсумку в бухгалтерській звітності дебіторська заборгованість відображається за залишковою вартістю (за мінусом утвореного резерву).
Грошові кошти
В обліку та звітності показуються в розмірі їх залишку в російській та іноземній валютах в касі, на розрахункових і валютних рахунках. Грошові кошти в іноземних валютах враховуються в бухгалтерському обліку в рублях шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом ЦБ РФ, що діє на дату виписки грошово-розрахункових документів. Курсові різниці за операціями в іноземній валюті, у т. ч. різниці від переоцінки залишків грошових коштів на дату складання бухгалтерського звіту, відносяться на фінансові результати.Статутний капітал
В обліку і звітності розмір статутного (складеного) капіталу повинен відповідати його розміром, вказаною в установчих документах. Державні і муніципальні унітарні організації замість статутного капіталу враховують статутного фонду, сформований в установленому порядку.Додатковий капітал
Являє собою фактичну суму приросту майна (дооцінки, сума різниці між продажною і номінальною вартістю акцій, і т.д.).Резервний капітал
Показує загальну фактичну суму резервів, утворених за рахунок прибутку після оподаткування. У балансі він відображається окремим рядком.Відповідно до Федерального закону "Про акціонерні товариства" акціонерні товариства зобов'язані створювати резервний фонд, який можуть витрачати тільки на три мети:
покриття збитків;
погашення облігацій, за відсутності інших засобів;
викуп акцій товариства, також за відсутності інших засобів.
У всіх інших випадках використовувати резервний капітал (фонд) не можна
Інші юридичні особи можуть створювати резервний капітал, але не зобов'язані. Рішення про створення ними резервного капіталу має бути зафіксовано в їх установчих документах.
Нерозподілений прибуток
За вирахуванням збитків являє собою суму чистого прибутку. При наявності збитків в звітному періоді останні можуть покриватися за рахунок коштів статутного капіталу, резервного капіталу, внесків засновників та ін Сума збитку при цьому показується за статтею пасиву балансу "Непокритий збиток звітного року".Резерви майбутніх витрат
Відображають фактичні залишки коштів, зарезервованих організацією відповідно до нормативних документів.Цільове фінансування
Характеризує фактичні залишки засобів, отриманих з бюджету, галузевих і міжгалузевих фондів спецiального призначення, від юридичних і фізичних осіб на строго визначені цілі.
Зобов'язання перед юридичними та фізичними особами
До них відносяться кредиторська заборгованість, кредити банку, позикові кошти, включаючи позики, у формі виданих облігацій і векселів. Ці зобов'язання оцінюють при їх постановці на облік в сумах, визначених умовами договорів купівлі - продажу, кредитних договорів та договорів позики.До погашення зазначені зобов'язання можуть бути:
1) оцінені з урахуванням відсотків; в цьому випадку розмір зобов'язання збільшується на суму відсотка;
2) частково знецінені, якщо по частині суми кредиторської заборгованості термін позовної давності минув (при дотриманні встановлених правил). Вказану суму відносять на фінансові результати організації, а в бухгалтерській звітності кредиторська заборгованість відображається за залишковою вартістю (за мінусом освіти різниці).